Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Бібліотека
- «Небесній сотні присвячується» (Вечір-реквієм)
С1. І ведучий. Я не був героєм і хотів лиш жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.
С 2 ІІ ведучий. 21 листопада 2013 року . Президент України Віктор Янукович проігнорував думку переважної більшості населення України і провалив підписання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, зрадивши національні інтереси українського народу. Це викликало масові мирні протести громадян України. На Майдані Незалежності, на Хрещатику, зібралися студенти з усіх куточків України, щоб висловити і свою думку щодо вступу України в ЄС. С3 І ведучий. 24 листопада відбувається найбільший мітинг опозиції, який одноголосно прийняв вимоги Євромайдану – це відставка уряду Азарова, скасування рішення про призупинення підготовки до асоціації з ЄС. У разі не підписання «Угоди» майдан вимагав імпічменту Януковича за зраду національних інтересів. С4. ІІ ведучий 30 листопада начальник ГУМВС України Валерій Коряк віддає наказ про розгін Євромайдану (ніби «зачистка» для встановлення новорічної ялинки). Близько 4 години ранку співробітники спецпідрозділу «Беркут» по-звірячому розігнали мирний мітинг на Майдані, до крові побивши студентів. Існуючий режим підняв руку на народ і заради збереження влади пішов на кровопролиття. Влада грубо зневажила конституційне право народу. Застосувала силу до громадян, що призвело до масових каліцтв і смертей. Окремі дії «Беркута» можна розцінювати, як катування людей. Жорстокість і цинізм «Беркута» шокувала світову громадськість. С5 І ведучий. Кривава розправа над дітьми сколихнула Україну. У неділю біля пам'ятника Тарасу Шевченку зібралися на народне віче. Усіх об'єднало обурення владою. «Президенте не вбивай дітей», «Україно вставай», «Подавись своєй елкой» - із такими закликами мітингували українці. ІІ ведучий. Люди чекали хоча б якогось пояснення від влади і Президента. Натомість і Азаров і Янукович промимрили якісь стандартні фрази, і кинули в хід «Беркут» і найганебніший свій виплодок – тітушків, яких спеціально вишколювали у спортивних клубах Василькова та Броварів. І ведучий 1 грудня на мільйонному Майдані зібралися люди майже з усіх куточків України, вони висловлювали своє невдоволення владою. Було створено Штаб національного супротиву. З виступами до людей зверталися політики, опозиція, письменники, артисти, поети цитували свої твори. За одну ніч Дмитро Павличко написав вірш про криваві події на Майдані.
Україно, ніч була студенна,
На майдані спала дітвора,
І мовчала правдомовна сцена,
І дрімала варта край Дніпра.
І тоді, мов армія Батия,
«Беркутів» нахлинула орда.
Вчув Донецьк, і вчула Коломия
Крик дітей із Києва: - Біда!
С6 Беркутівці б'ють, як окупанти,
Ні, не так – ти маски з них зірви!-
Б'ють, як слуги панівної банди,
Як хохла – приспішники Москви!
Україно, мати моя вічна,
Не дивися: б'ють по голові,
Щоб твоя ялинка новорічна
На крові стояла, на крові!
С7 Беркутівці б'ють! Киї гумові.
Кров твоєї дітвори тече,
Кров на твоїй пісні й твоїй мові –
Не впади! Схопися за плече
Господа! Тримайся за студента,
Паленого кров'ю на зорі,
Будь повстанча, а не irredenta,
Визволяйсь від банди на горі!
Україно, пам'яте сувора,
Не забудь же хлопців і дівчат,
Що заснули на майдані вчора,
І співали, як збудив їх кат!
С7 ІІ ведучийМайдан оточили спецназівці, які ніби охороняли комунальників, що встановлювали «ёлку». Розтерзаний Майдан Незалежності нагадував фільм про апокаліпсис. Замість усміхнених облич хлопців і дівчат – шоломи беркутів, які заполонили серце української столиці. Далі – те, про що не можна говорити без сліз. «Тож діти…» - кричала літня жінка розпачливо заламуючи руки. А вони гнали їх, по-звірячому били по голові, спині, нирках, копали ногами, били гумовими кийками. Не шкодували нікого, дівчат тягли асфальтом, люто били навіть вагітну жінку. Змивали кров побитих і далі намагалися монтували «криваву» ялинку. С9 І ведучий Поранені , але не скорені – це символ сьогоднішньої України, яку режим Януковича хотів поставити на коліна. Кров людська для його, як водиця. Наша нація дуже терпелива, вона довго чекала коли президент її почує, але йому було байдуже. Тому 22 грудня було ухвалено резолюцію про створення Всеукраїнського об'єднання «Майдан». 29 грудня акція протесту спрямована до головних представників влади для звернення уваги до вимог, які поставила опозиція і євромайдан. Влада мовчала і не йшла на поступки народу.
С10.ІІ ведучий . Розлючені беркутівці гнали мітингувальників аж до Свято - Михайлівського монастиря, де побиті люди знайшли притулок. До беркуту звернулися священики не чіпати дітей, але ті не зважали навіть на прохання іменем Господа Бога. Синод Української православної церкви Київського патріархату ухвалив рішення припинити поминання влади під час богослужінь. С11 І ведучий . Навіть сам Папа Римський Франциск молився за Україну і закликав негайно припинити насильство в Україні. Він з тривогою стежив за тим, що відбувалося в Києві, молився за поранених і вбитих на Майдані. Молився за мир, за спокій, за Україну.
Щоб після щирих слів святого Папи
Про істину возведену на трон,
Голубку білу не хапали лапи
Розлючених і жадібних ворон…
С12 ІІ ведучий. Боже, спаси людей, збережи Україну, прояви свою милість!!! Священики всіх конфесій молилися за справедливість, за Україну, за народ. Молились і просили Бога зупинити братовбивство. Матері ставали на коліна благаючи не стріляти один в одного. Брат вбивав брата, син стріляв у батька.Український народ і священники всіх конфесій молились, молились, молились…
За тих, що відстояли на колінах,
За тих, що вже не мають вороття,
За те, щоб пожила моя країна
Не на Майданах, а одним життям.
С13 І ведучий. 16 січня 2014 року у Верховній Раді України, з порушенням установленої процедури прийняли 10 законів на звуження конституційних прав і свобод громадян. Це ще більше обурило народ, тому, в неділю 19 січня на Водохреща, збирається Народне віче проти диктаторських законів. Поблизу стадіона «Динамо» почалися сутички. У хід пішли світло-звукові гранати, сльозогінний газ, «охрещують» мітингувальників з водометів, мітингувальники кидають у відповідь коктейлі Молотова і бруківку. Перейдено останню межу.
Заяви, маніфести, протоколи.
Скінчились між динамівських колон…
Згорів портрет філософа футболу,
Накривши тілом рідний стадіон.
С14 ІІ ведучий. 22 січня влада кров'ю зустріла День Соборності України, проходять протистояння на вул. Грушевській, з'явились перші жертви. Убиті вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський, львів’янин Юрій Вербицький, Роман Сеник. Генеральний прокурор Віктор Пшонка закликає президента ввести надзвичайний стан, припиняє роботу метро. «Беркут» безжально стріляє у мирних людей. Де взялися такі звірячі інстинкти у снайперів? Які підступно і підло стріляли у неозброєних людей. Невже не будуть снитися кошмари, невже не здригнеться серце за убієнних, невже полізе в горло хліб.
«Здраствуй, мальчик за серым щитом»
Татьяна Малахова г. Горловка
Здраствуй, мальчик за серым щитом,
Выполняющий мерзкий приказ!
Как же ти пожелееш потом,
Что сегодня стреляеш в нас!
Ты кого защищаеш, сынок?
Тех, кто дал поглотать тебе кость?
Ну, зачем? Почему? Как ты мог?
Ты ведь в этой стране не гость!
Кучу денег притащиш домой,
Год не будеш вставать с дивана!
Только помни, на деньгах – кров!
Кров Сережки Нигояна!
Когда будеш лететь в Шарм-ель-Шейх,
Отдыхать после братоубийства,
За тобой потянется шлейф-
То прокляття за Юру Вербицкого!
Когда будеш лететь назад
И тащить шмотья чемоданы,
Не забуть, что это – глаза,
Те, что выбили на Майдане!
Когда будеш сыну и дочке
Покупать игрушки и велик,
Не забудь – это печень и почки,
Что отбили у вас в райотделе!
С 15 А когда квартиру получиш,
Голяком в теплой ванне ляг.
Вспомни парня , котрого мучил
На морозе ваш толстый хряк!
Мальчик-мальчик… погоны померкнут,
Деньги кончатся… жизнь продлится!
И короткого слова «Беркут»
Ты до гроба будеш стыдится!
С16 І ведучий.Будували барикади, щоб хоч як не будь захистити себе від снайперів. На барикадах був той, життя якого заставило втікати зі своєї Батьківщини де йшла війна і оселитися на Україні. І тут він не міг уже сидіти дома, а пішов захищати інтереси країни, яка його прихистила – це був 20 річний вірменин Сергій Нігоян.
ІІ ведучий. Куля шукала його серед тих, хто ніс на майдан ліки, хліб, будував барикади, або готував саморобну зброю. Вона шукала його в будинку Профспілки, шукала в міській раді, серед людей, серед барикад. Вибір був і не раз, куля вже готувалася вдарити, але приціл кожного разу збивав голос який лунав над Майданом. Голос не давав прицілитись і куля шукала його, того - кого треба вкусити за серце першим. Шукала серед молодих, і старих, серед жінок і чоловіків – Хто насмілився? Куля знала ці слова, голос щоправда був інший. Голос інший, але слова… і куля повернула на голос:
«Чурек і сакля – все твоє;
Воно не прошене не дане…»
Куля знайшла його. Цілила в Тараса, а влучила у Сергія – вони в ту мить були разом.
«І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборите,
Вам Бог помагає!»
І ведучий. Зі зброї у них – влучне слово, дерев'яні палки і ще великі, чисті, відважні серця, які вже не б'ються. Це ті у кого була воля, честь і мужність, ті хто протестував проти насильства і вбивства. Це люди мирних професій, які стали на захист своєї вільної України. Убили за ради честі гідності, всього того, чого абсолютно позбавлені тварюки, що віддали наказ стріляти і натискати на курок…
ВБИВЦІ
Зоряна Гульчак. Мадрид. (Іспанія)
Зайдеш до хати. Схочеш вмити руки.
Три добре. Кров не просто змить.
Залишишся один. Тут і почнуться муки.
Це совість прийде. Щоб тебе убить.
Нестерпно. Довго. Може і роками.
Ти скавулітимеш: «Болить».
І очі вскрізь ввижатимуться мами
Того хлопчини, що так прагнув жить.
Він молодий був. Ви з ним однолітки.
Йому кохати би, народжувать синів
Він вільний був. Він вирвався із клітки.
Ти ж будеш раб «презренний» у панів.
Послухай, вбивце. Твої руки в крові.
І думаєш, що гріх цей можна пережить?
Коли й умреш, як пес саженний у рові
То совість і в нащадках заболить.
С 17 ІІ ведучий . Окрім того, застосовується тактика викрадання людей. У ніч на 21 січня зник активіст лідер Євромайдану Ігор Луценко. 22 січня викрали лідера авто майдану Дмитра Булатова, якого вивезли у невідомому напрямку і жорстоко побили. Катування були щодня, били по голові, ставили на коліна , прибивали руки цвяхами, порізали шоку, відрізали шматок вуха. Били так боляче, що він просив катів убити його. І лише 30 січня викрадачі вивезли Дмитра у ліс і залишили там помирати. С18 І ведучий . 22-27січня хвиля революції прокотилася по всій Україні, захоплюються держадміністрації, відбуваються мітинги, народні віче. Київляни і всі небайдужі до людського горя люди підтримують мітингувальників харчами, теплим одягом, ліками, здають кров для поранених. У Києві палять машини автомайданівців. 28 січня засідає Верховна рада і більшістю голосів відміняє диктаторські закони. Прем'єр - міністр Микола Азаров подає у відставку. ІІ ведучий. Євромайдан вирушив із мирним пікетом до стін парламенту сподіваючись на якісь зміни. Депутати намагалися знизити градус напруги в суспільстві, повернувши Конституцію 2004 року. Опозиція намагалась зареєструвати відповідний законопроект, але ці сподівання були марними. Кількість загиблих унаслідок масових заворушень 18 лютого сягнула 26 осіб. С19 І ведучий. На вулиці тривали сутички, поки «хтось» тягнув час. Влада мовчала і стягувала силові структури до столиці. Спроби зачищення майдану привели до точки неповернення. Гинули люди, було вбито журналіста газети «Вести» В'ячеслава Веремія, поранено журналіста «Українського тижня» Олександра Михельсона, стріляли у представників масової інформації, медиків. Олеся Жуковська медик-волонтер була поранена у шию снайперською кулею, але вона наперекір усім вижила.
Осліплені , залиті кров'ю очі,
І кулі, що влучають в об'єктив,
Плач матері, і зойк грудей дівочих,
Два місяці пустих, порожніх слів…
С 20 ІІ ведучий. «Члени партії Регіонів! Сьогодні ви всі прокляті українцями, бо їхня кров на ваших руках. Ви всі готуйтеся до в'язниці, всі сядете, ви хочете захопити владу, і це злочин, народ не піде на жодні поступки…» - така позиція була озвучена у кулуарах Верховної Ради . Партія Регіонів і Янукович не планували жодних кроків на зустріч народу. Не забарилась втім і справжня провокація – тітушки.
А мешканців прилеглої планети –
У Маріїнський парк, в Потьомкінське село…
Їм напинають правильні намети,
Проводять світло, воду і тепло.
С21 І ведучий. По одну сторону барикад міліція, по іншу майданівці. Тітушки - провокатори закидували камінням і бруківкою самооборону, яка була між міліцією та демонстрантами. І цій наелектризованій нервовій ситуації уникнути іскри було вже неможливо. Країну ніби розділено на два Майдани, дві країни і дві планети.
Не думав я, що він колись настане-
Цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани
І дві країни… ніби з двох планет.
ІІ ведучий
Автобуси , міліція, кордони
І клунки з тормозками у руках,
Забуті і не діючи закони
І навіть різне небо у очах.
19 лютогоопозиція та влада за участі європейських дипломатів все ж домовляється про перемир'я. «Політика невтручання ЄС і США виглядала очевидною, надто у світлі політичного тиску Росії, економічного шантажу й участі найманців у боротьбі проти українського народу. Ця точка зору була доволі поширеною і серед прихильників майдану. У зв’язку з чим нової популярності набуває вірш Олександра Олеся «Пам'ятай!» написаний ще у далекі 30 роки.
Пам'ятай! Олександ Олесь
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала ,
І ждала, хотіла лише співчуття
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружньої помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила у пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива,
Зібрала для ката, сама умирала,
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
С22 І ведучий. Тож за умовами переговорів , майданівці здали КМДА, почали розбирати барикади на Грушевського. Силовики і озброєні до зубів міліціанти скористалися цим і пішли в атаку на Майдан, притиснули їх майже до сцени, підпалили Будинок профспілок, йшли справжні бої. Українець стріляв в українця, майданівці і беркутівці розділені межею смерті.
Поділені водою з водометів
Затягнуті в лиху, погану гру,
Поділені брехнею в Інтернеті,
Поділені межею по Дніпру.
А вже наступного ранку «Беркут» іде у наступ. Убивали тих, хто не злякався, хто міг своїм життям прикрасити і возвеличити любий куточок нашої планети. Геноцид генофонду… І саме у день трауру, 20 лютого, демонстративно у прямому ефірі всіх телеканалів, серед білого дня, в центрі Києва, вбивали націю… Рахунок наших убитих ішов на сотню.ІІ ведучий. Вибухають гранати, запускають піротехніку. На вулиці Інститутській перебувають снайпери, які ведуть прицільний вогонь по активістах, попри перемир'я . Сотні загиблих, безліч поранених. Жінки не дочекалися своїх чоловіків, діти – батьків, матері - синів.
С23 Я до тебе прийду навесні Галина Садюк
Я до тебе прийду на весні,
Не як завжди, лише уві сні.
До руки доторкнуся легенько,
І промовлю: «Це я, моя ненько».
«Як живеться тобі?» - я скажу,
В ясні очі твої зазирну,
А у них така тяжка журба,
Що мене поруч тебе нема.
Ти прости мені, мамо, за те,
Що так рано залишив тебе.
Через снайперську кулю я впав
За Вкраїну свою, за Майдан.
Я у Царстві Небеснім живу,
Я хмаринкою в небі пливу.
Мало років Господь мені дав,
Та до себе мене він забрав.
С 24 Не один я тут, мамо моя,
Тут нас ціла небесна сім'я.
Я зорею до тебе впаду,
Від усіх вас біду відведу.
Із небес буду бачити я,
Як розквітне країна моя.
А як зійдуть холодні сніги,
Ти калину мені посади.
Білим цвітом до тебе вернусь,
Стиглим гроном до серця торкнусь.
Буду поруч з тобою завжди,
Кожну ніч уві сні мене жди.
І ведучий. Увесь світ облетіли відеокадри, що зафіксували, як 20 лютого на вулиці Інститутській у Києві снайпери розстрілювали мирних людей. Серед них були і наші волиняни. Молоді хлопці поклали життя, щоб Україна стала вільною Європейською державою. Немає таких слів, які могли б утішити біль від втрати цих молодих юнаків.
С25 ІІ ведучий.Едуард Гриневич 28 років, уродженець села Деревок Любешівського району. Едуарда мама виховувала сама, допомагали дідусь з бабусею. Навчався в Рівненському Гуманітарному Університеті. Тричі був на майдані. «У пошуках кращого майбутнього ми зобов'язані підтримати революцію!!! Дорослі не будьте байдужими, якщо не ви, тоді хто? – ваші діти будуть захищати свободу?… Головне не дозволити Януковичу та його «общаку» залишитись при владі!» - такими були його останні слова в соціальній мережі. Загинув Едуард 20 лютого від кулі снайпера. С26 І ведучий. Сергій Байдовський – 23 роки народився в м. Нововолинськ. Навчався в Луцькому Університеті «Україна». Працював на магістральних нафтопроводах «Дружба». Планів і мрій було вдосталь. Але в якусь одну мить все пропало безслідно… На Майдан їздив постійно, востаннє вирушив зі Львова у ніч проти 20 лютого. Остання його цитата на сторінці в « контакті» була така: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…». Загинув Сергій від кулі снайпера, яка влучила у легеню, за кілька годин після приїзду зі Львова. С27 ІІ ведучий. Василь Мойсей 21 рік. Жив у Луцьку, хоча родом із села Зубрець Бучацького району, Тернопільської області. Навчався на ІV курсі в Університеті «Україна» . Захоплювався туризмом, любив мандрувати. Був членом Ківерцівської міської організації «Свобода», а також входив до сотні Самооборони Євромайдану «Волинська січ». До Києва поїхав зі своїми побратимами в ніч проти 19 лютого. Василь був серед тих, хто кинувся у відчайдушну атаку на Жовтневий палац на вулиці Інститутській. У відповідь посипалися кулі із снайперських гвинтівок. Загинув Василь від кулі снайпера, яка ранила у груди. Помер у 17 лікарні Києва 20 лютого. С28 І ведучий. Іван Тарасюк 20 років. Він із села Залісоче Ківерцівського району. Єдиний син у батьків. Навчався у Луцькому медичному коледжі «Монада» , потім служив у армії. Грав за футбольний клуб «Олика» . На Майдан як медик - волонтер поїхав уперше, вночі з вівторка на середу, а загинув у четвер. Іван намагався відтягнути тіло загиблого, у цей момент снайпер поцілив у нього, куля влучила і прошила легені і вилетіла через груди. Загинув Іван 20 лютого. С29 ІІ ведучий. Свої життя за Україну поклали наші юні волиняни. Убили тих, хто не злякався, поки мільйони перелякано дивилися телевізора. З Сергієм Байдовським, Іваном Тарасюком, Василем Мойсеєм, Едуардом Гриневичем прощався Київський Майдан, Луцьк, Нововолинськ, односельчани, друзі, знайомі, родина.
Мамо, не плач. Оксана Максимишин – Корабель
Мамо, не плач. Я повернуся весною,
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося ненько,
Вже слово «матусю» не буде моїм.
Прийду й попрошуся у сон твій тихенько,
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає,
І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю, і люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
І ведучий.У своєму нічному виступі коли вже кількість убитих сягнула за сотню він «прєзідєнт» заявив: «…опозиция не дала відкрити засідання, на якому мали голосувати за закони, які змінили б Україну, вони хотіли захопити владу..». Важко повірити в реальність того, що було сказано і що відбувалося в дійсності.. Але шанс зупинити криваве безумство було «… є люди, які можуть одним розчерком пера це припинити, але вони цього не роблять» заявила у своєму виступі артистка України Ада Роговцева. Відлік часу ішов навіть не на дні, а на години. Треба було щось робити, поспішати, бо гинули люди.
С30 Поділені коктейлем, що палає,
І чорним димом відшумілих шин.
Поділені… Доведені до краю,
Розділені Отець, і Дух, і Син…
ІІ ведучий. Міліція вивозила поранених активістів із лікарень, відключаючи їх від систем життєдіяльності у невідомих напрямках. У судах відкривали проти них кримінальні впровадження. «Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини» - писав відомий український поет Василь Симоненко. Й скидалося на те, Янукович і далі заливає євроінтеграційні мрії кров'ю українців, а такого пробачити не можна було. С31 І ведучий. Віктор Янукович, Віталій Захарченко, Сергій Арбузов, Микола Азаров, Віктор Пшонка! – ви нелюди, ваше місце у тюрмі, ваші душі горітимуть у пеклі. Це ви віддавали накази стріляти і натискати на курок, це ви убивали цвіт нації, які народилися, щоб любити, будувати і відроджувати Україну, яку ви' зрадили за одну мить. ІІ ведучий. Страшно. Моторошно. Жахливо. ДАІ блокує рух до Майдану, горять офіси, будинок профспілок, Руслана заявляє про голодування, до Михайлівського золотоверхого зносять трупи.
Одні лежать рядами на підлогах,
Вслухаючись у шум нічних атак.
І вороном чатує на дорогах,
Надійний друг тридцятих – автозак!
І ведучий. Україна палає, люди гинуть, матері плачуть, а політики сперечаються . Так хочеться кричати до них «Чи вартують ваші суперечки , амбіції, розмірковування- демагогії бодай однієї краплини крові, сліз матерів, дітей, життя чи то майданівця, чи міліціонера? Ми стоїмо на краю прірви, де шукати порятунок і сили?
Бо з двох сторін підвозяться набої
І гострить брат на брата чорний ніж.
Моя країно, все це не з тобою,
Вщипни себе,бо, мабуть, ти ще спиш…
ІІ ведучий. Найбільша у новітній історії України є трагедія, яка сталася 20 лютого 2014 року. Жахливий, чорний четвер, криваве побоїще, яке влаштувала проклята влада Януковича, розстріляли понад сімдесят найкращих синів України. Українці убивали українців! Що може бути страшніше…. І ведучий. Серед загиблих на Майдані були:
ІІ ведучий Кажуть смерть забирає кращих, бо вони також потрібні на небесах. І сотню зустріли небеса. Низько схиляємо голови перед тими, хто загинув за незалежність, за Україну.
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
І з кров'ю перемішана сльоза,
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду - сотник молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній, сивий – сивий.
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто – блакитний стяг покрив їм тіло,
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла….
І ведучий. Тож вшануймо хвилиною мовчання тих, хто загинув на Майдані.
С32 ІІ ведучий. Увечері 21 лютого на сцену вийшов один із сотників Майдану і заявив: «…якщо президент не подасть у відставку до 10 ранку, 22 лютого люди підуть у збройний напад». Тисячі людей підтримали цю заяву й оголосили президенту ультиматум. По суті 26 річний сотник Володимир Парасюк переломив хід революції.
У ніч на суботу 22 лютого сталося те, про що ніхто раніше і подумати не міг. Із Межигір'я вночі вивозили награбоване українське добро, картини, золото, гроші, палили документи, топили зброю і секретні матеріали. Президент Янукович ганебно втік із України. 24 лютого проти нього порушили кримінальну справу і оголосили у розшук. На його совісті кров Небесної сотні І ведучий. Чи зможемо перемогти? Хто винен у тому, що Україна потонула в крові? Своє слово намагалися сказати прості люди, студенти, письменники, поети, музиканти, співаки. С33 Руслана Лижичко - співачка «Я поїду у Страсбург, у Стокгольм, я об'їду всю Європу для того, щоб у Януковича і його режиму був статус диктатора і терориста». С34 ІІ ведучий. Ліна Костенко - поетеса «Це ж треба мати сатанинський намір, чаїть в собі невиліковний сказ, щоб тяжко так знущатися над нами, та ще й у всьому звинувачувати нас!». С35 І ведучий. Майданівець: « Ще не вмерла Україна і ніколи не вмре, коли в неї такі славні, такі безстрашні сини є! Всіх не перестріляють, всі не вимремо. Бо в нас сильний і незборимий дух». С36 ІІ ведучий. Святослав Вакарчук – співак : «Єдине джерело влади – народ. Якщо народ не згоден - він виходить на мирні протести, якщо протести нахабно розганяють, люди починають здійснювати своє народовладдя, як зараз…» С37 І ведучий. Андрій Бондарчук – письменник« Чому не здригнеться серце цієї людини, коли вона бачить страшну доріжку із молодих людських тіл, убитих через нього». С38 ІІ ведучий. Сергій Безруков - російський актор « Важко спостерігати за Олімпіадою і вдавати, що нічого не відбувається. Адже в Києві гинуть люди…» С39 І ведучий. Володимир Лис - письменник “ Винні передусім владні, силові структури, жорстокість яких вражає. Людське життя для них,схоже, втратило ціну”. С40 ІІ ведучий. Богдан Бенюк- народний артист “Кожен українець знає, що винен в усьому президент, в руках якого всі важелі управління, і він може зробити з народом щозавгодно”
І ведучий. Україна готова до боротьби за свою Незалежність, бо в неї є герої, які захистять її ціною власного життя.
Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний наш вихід - це перемога!
Слава Україні!!! Героям слава!!!